Юридичні консультації

Захист прав, спори

Аудит земельної ділянки

Землевпорядкування...

Послуги для агробізнесу

Купівля-продаж землі

У Х В А Л А 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
19 жовтня 2011 року м. Київ 
Колегія суддів Верховного Суду України в складі: 
головуючого Патрюка М.В., суддів:Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Жайворонок Т.Є. Онопенка В.В.,-  розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення а пеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2009 року, 
 
в с т а н о в и л а: 
 
У січні 2009 року ОСОБА_6 звернулась із зазначеним позовом посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік - ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається з будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. 2 квітня 2002 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів їй усе своє майно. У встановлений законом строк вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посилаючись на те, що спірний будинок збудовано ОСОБА_8, у період шлюбу з ОСОБА_7, яка також звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право власності на Ѕ частину зазначеного будинку. Вважала, що ОСОБА_7 пропустила трирічний строк позовної давності, оскільки фактичні шлюбні відносини між відповідачкою та ОСОБА_8 припинились у 1972 році, а в 1982 році вони офіційно розірвали шлюб. Крім того, ОСОБА_8 отримав державний акт на право власності на спірну земельну ділянку в 2001 році, тобто після розірвання шлюбу з відповідачкою. Ураховуючи викладене, просила визнати за нею право власності на будинок і земельну ділянку, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, у порядку спадкування після ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 
 
Рішенням Словянського районного суду Донецької області від 11 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0443 га, що розташована за цією ж адресою, у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 544 грн. 50 коп. у рахунок оплати витрат на правову допомогу, 795 грн. 13 коп. у рахунок сплати судового збору та 30 грн. у рахунок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 
 
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2009 року рішення Словянського районного суду Донецької області від 11 лютого 2009 року в частині визнання за ОСОБА_6 права власності на будинок АДРЕСА_1 та стягнення судових витрат змінено: визнано за ОСОБА_6 право власності на Ѕ частину зазначеного будинку, у задоволенні вимог про відшкодування судових витрат відмовлено; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. 
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права. 
 
Відповідно до пункту 2 розділу XIII “Перехідні положення” від 7 липня 2010 року № 2453 VI Закону України “Про судоустрій і статус суддів” касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у кримінальних і цивільних справах, подані до Верховного Суду України до 15 жовтня 2010 року і призначені (прийняті) ним до касаційного розгляду, розглядаються Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Законом. 
 
У звязку із цим справа підлягає розгляду в порядку Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, яка була чинною до змін, внесених згідно із Законом України від 7 липня 2010 року № 2453 VI “Про судоустрій і статус суддів”. 
 
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
 
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 не пропустила строк позовної давності, оскільки порушення її права відбулось після того, як ОСОБА_6 звернулась до суду, і саме із цього моменту необхідно рахувати трирічний строк. 
 
Проте з такими висновками суду погодитися не можна. 
 
Установлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 1 червня 1961 року до 25 травня 1982 року, фактично шлюбні відносини між ними припинено в 1972 році. 
 
У 1962 році ОСОБА_8 отримав у безстрокове користування земельну ділянку площею 430 кв. м, для будівництва індивідуального жилого будинку на праві приватної власності за адресою: Донецька область, м. Словянськ, АДРЕСА_1 (а. с. 9). 
 
Актом державної приймальної комісії від 18 грудня 1963 року будинок АДРЕСА_1 було прийнято в експлуатацію (а. с. 52), а 27 січня 1963 року надано висновок, що будинок підлягає реєстрації на праві особистої власності за ОСОБА_8 
24 вересня 1997 року Словянським бюро технічної інвентаризації зареєстровано за ОСОБА_8 право власності на будинок АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1) (а. с. 14, 21). 
 
З листопада 1988 року ОСОБА_8 перебував у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_6, а 14 листопада 1991 року ними зареєстровано шлюб. 
 
20 червня 2001 року ОСОБА_8 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,0443 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. 
 
2 квітня 2002 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким заповів усе своє майно дружині - ОСОБА_6 (а. с. 8) 
 
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 помер (а. с. 7). 
 
Згідно з листом - повідомленням Першої словянської державної нотаріальної контори від 8 грудня 2008 року, у нотаріальній конторі заведена спадкова справа щодо майна померлого. ОСОБА_6 і ОСОБА_7 подали до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, які були прийняті нотаріусом (а. с. 22). 
 
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що спірний жилий будинок був збудований ОСОБА_8 під час шлюбу з ОСОБА_7, відповідачка після розірвання шлюбу з ОСОБА_8 вимог про поділ майна та визнання права власності не заявляла; державний акт на право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_8 отримав у 2001 році, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_7, тому земельна ділянка є приватною власністю спадкодавця й входить до складу спадщини. 
 
Згідно зі статтею 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. 
 
Ураховуючи викладене, рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню. 
 
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й матеріалам справи, тому підстави для його зміни або скасування відсутні. 
Керуючись статтями 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду України 
 
у х в а л и л а : 
 
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити. 
 
Рішення апеляційного суду Донецької області від 2 квітня 2009 року скасувати, рішення Словянського районного суду Донецької області від 11 лютого 2009 року залишити в силі. 
 
Ухвала оскарженню не підлягає. 
 
Головуючий М.В. Патрюк, судді: В.І. Гуменюк, Т.Є. Жайворонок, Н.П. Лященко, В.В. Онопенко