Юридичні консультації

Захист прав, спори

Аудит земельної ділянки

Землевпорядкування...

Послуги для агробізнесу

Купівля-продаж землі

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
"25" вересня 2013 р.                               м. Київ                                        К/9991/28399/11 
 
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої:                     Гончар Л.Я.,
Суддів:                    Конюшка К.В.,
Леонтович К.Г.,
при секретарі:           Домбровському І.В., 
 
за участю представників сторін: від позивача: Коваля М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" до Державного комітету України із земельних ресурсів - Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування акту обстеження, акту перевірки, повідомлення, припису,
 
в с т а н о в и л а:
 
Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" звернулось до суду з позовом до Державного комітету України із земельних ресурсів - Головного управління Держкомзему у Вінницькій області, державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, скасування акту від 12.10.2010 №66 та повідомлення від 14.10.2010 №157 з розрахунком розміру шкоди, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.11.2010 та припису від 12.10.2010 №00195.
 
Позовні вимоги мотивовано тим, що державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області протиправно, за відсутності передбачених законом повноважень щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель, на підставі хибного висновку щодо самовільного зайняття позивачем земельних ділянок загальною площею 81,61 га під посіви та вирощування сільськогосподарських культур, складено акт обстеження земельної ділянки, повідомлення щодо відшкодування шкоди заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та припис про усунення порушень вимог земельного законодавства. 
 
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року позов задоволено: визнано дії державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 протиправними та скасовано акт від 12.10.2010 №66, повідомлення від 14.10.2010 №157 з розрахунком розміру шкоди, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 12.11.2010, припис від 12.10.2010 №00195.
 
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2010 року скасовано та  прийнято нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
У поданій касаційній скарзі сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
 
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
 
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 12.10.2010 державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К". 
 
Перевіркою встановлено порушення позивачем  вимог статей 125-126 Земельного кодексу України, яке виявилося у незаконному використанні земельних ділянок в кількості 64 ділянок загальною площею 81,61 га на території Мізяківської сільської ради, за межами населеного пункту Калинівського району, Вінницької області, під посіви та вирощування сільськогосподарських культур. За результатами перевірки складено акт обстеження земельної ділянки від 12.10.2010 №66 та акт перевірки від 12.10.2010.
 
Повідомленням від 14.10.2010 №157 Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" вказано на необхідність відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка становить 93537,79 грн. 
 
На підставі акту перевірки Головним управлінням Держкомзему у Вінницькій області винесено припис від 12.10.2010 №00195, яким позивача зобов'язано в 30-дений термін усунути вказані в приписі порушення вимог земельного законодавства. 
 
Вказуючи на протиправність дій державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель з обстеження земельної ділянки, що використовувалась позивачем, протиправність акту обстеження земельної ділянки, повідомлення щодо відшкодування шкоди, акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства та припису про усунення порушень вимог земельного законодавства, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" звернулось до суду із зазначеним позовом.
 
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з протиправності дій та рішень державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області як таких, що вчинено (прийнято) за відсутності передбачених законом повноважень на проведення перевірки та на підставі хибного висновку щодо самовільного зайняття позивачем земельних ділянок. 
 
Зазначена позиція суду першої інстанції ґрунтується на чинності договору оренди землі, укладеного між Калинівською районною державною адміністрацією та позивачем 26.11.2007. Так, судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач до закінчення строку дії договору оренди землі звернувся до орендодавця із пропозицією про продовження договору оренди землі, та зважаючи на відсутність заперечень з боку Калинівської районної державної адміністрації щодо продовження дії договору, останній вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.
 
Додатково, судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення  вказано на відсутність у державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 повноважень на проведення перевірки позивача, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2010 № 477 "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель" та, відповідно, виключенням із повноважень Держкомзему повноважень щодо обстеження земельних ділянок.
 
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, виходив з правомірності дій та рішень державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області як таких, що вчинено (прийнято) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, за наявності факту самовільного зайняття позивачем земельних ділянок загальною площею 81,61 га.
 
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо відсутності підставі для задоволення позову, вважаючи при цьому за необхідне зазначити наступне.  
 
Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
 
Статтею 126 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону. 
 
Згідно з частинами першою та третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
 
Разом із тим наведеною нормою не передбачено порядку автоматичного поновлення договорів оренди землі в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі він підлягає поновленню. 
 
Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки можлива лише за наявності волевиявлення на те сторін, яке з боку уповноваженого органу оформлюється  відповідним рішенням.
 
Зазначена позиція суду відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2012 року №21-288а12.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" та Калинівською районною державною адміністрацією 26.11.2007 укладено договір оренди землі; 20.12.2007 вказаний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділу Вінницької філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України".
 
Колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості посилання позивача на рішення Мізяківської сільської ради Калинівського району від 30.04.2009 №260 про надання погодження на продовження терміну дії договору оренди не витребуваних земельних часток (паїв) строком на 2009 рік, оскільки, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, вказаний орган місцевого самоврядування на момент виникнення спірних правовідносин не був органом, уповноваженим розпоряджатися земельними ділянками за межами населеного пункту, які були об'єктами договору оренди землі, укладеного між позивачем та Калинівською районною державною адміністрацією.
 
За вказаних обставин, колегія суддів вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги в частині відсутності факту самовільного зайняття земельних ділянок з мотивів продовження користування позивачем земельними ділянками після закінчення строку договору оренди, за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору.
 
Так само колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 з проведення перевірки позивача як таких, що вчинено на підставі та в межах повноважень, наданих законом.
 
Так, відповідно до положень статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.
 
Згідно з положеннями статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням земель" державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
 
Колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання заявника касаційної скарги на відсутність у державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області ОСОБА_1 повноважень на проведення перевірки позивача, у зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2010 №477 "Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель", якою, у свою чергу, у  зв'язку з утворенням у системі Державного комітету із земельних ресурсів Державної  інспекції з контролю за використанням та охороною земель як урядового органу, виключено із повноважень Держкомзему повноваження щодо обстеження земельних ділянок, яким заподіяно шкоду внаслідок їх самовільного зайняття, використання не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.
 
Так, зазначені повноваження надано відповідачеві безпосередньо положеннями статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням земель". При цьому, реалізація зазначених повноважень не ставиться в залежить від змін у структурі органів виконавчої влади та ліквідації Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель як структурного підрозділу Держкомзему та надання їй статусу урядового органу.
 
З урахуванням викладеного, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, колегія суддів погоджується з позицією суду апеляційної інстанції щодо правомірності дій та рішень державного інспектора з контролю за використанням та охороною земель Вінницької області як таких, що вчинено (прийнято) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, за наявності факту самовільного зайняття позивачем земельних ділянок загальною площею 81,61 га, у зв'язку з чим вказує на обгрунтованість висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для вжиття судового захисту прав позивача. 
 
Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
 
Правова оцінка встановлених обставин справи судом апеляційної інстанції дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення судом не допущено. 
 
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
 
У Х В А Л И Л А :
 
Касаційну скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Діброва і К" залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року - без змін. 
 
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст. ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
 
Судді: